Математика - поезія душі. М. Ю. Лермонтов.

Сучасники М. Ю. Лермонтова, які добре знали його, розповідали про математичні захоплення поета. І куди б не закидала б його доля, завжди із собою він брав математичні книжки. Так, О. О. Лопухін, товариш Лермонтова по кавалерійському училищу, писав, що одного разу, приїхавши до нього в Москву, Лермонтов замкнувся в кабінеті й до пізньої ночі розв’язував якусь математичну задачу. Не розв’язавши її, змучений поет заснув. Задачу він розв’язав уві сні. Йому наснилося, що прийшов якийсь математик і підказав йому розв'язання задачі. Він навіть намалював портрет цього математика. Виявилося, що він дуже схожий на винахідника логарифмів - шотландського математика Джона Непера (1550-1617). Ймовірно, до цього Лермонтов читав про роботи Непера і бачив його портрет. Цей портрет злився у Лермонтова з його помічником при вирішенні задачі. Портрет фантастичного математика, написаний кистю Лермонтова, зараз знаходиться в Пушкінському Будинку Академії наук. Цей портрет відтворювався в книгах про Лермонтова і в повному зібранні його творів. 

Лист Онєгіна до Тетяни цифрами.

17 20 48

140 10 01

126 138

140 3 501

«Я к вам пишу — чего же боле?

Что я могу еще сказать?

Теперь, я знаю, в вашей воле

Меня презреньем наказать…»

Пісенька «Кабы не было зимы» в математичному вигляді

2 15 42

42 15

37 08 5

20 20 20!

7 14 100 0

2 00 13

37 08 5

20 20 20!

«Кабы не было зимы

В городах и сёлах,

Никогда б не знали мы,

Этих дней весёлых.

Не кружила б малышня

Возле снежной бабы

Не петляла бы лыжня,

Кабы, кабы, кабы...»

«Я помню чудное мгновенье» цифрами

511 16

5 20 337

712 19

2000047

3 1512

16025

11 0 3 15

100006 0 2 3

«Я помню чудное мгновенье:

Передо мной явилась ты,

Как мимолетное виденье,

Как гений чистой красоты.

В томленьях грусти безнадежной

В тревогах шумной суеты,

Звучал мне долго голос нежный

И снились милые черты.»

В Математиці-країні

І сувора, й солов’їна 

Математика-країна, 

Праця тут іде завзята. 

Вмій лиш спритно рахувати

Вмій ділити, віднімати,

Множить швидко й додавати.

Вмій кмітливо все збагнути.

Першим в відповіді бути!

Ледарів у нас немає,

Хто руки не піднімає?

Вирушаймо в путь-

Нас цікаві справи ждуть.

Цифри можна прочитати

І про все на свій знати:

скільки коксу домнам треба

Й про політ космічний в небо.

Скільки зір дрібних, як просо,

і веснянок є на носі.

Все умій ти пов'язати,

Про складне й просте сказати.

Наш девіз - все гарно знати,

ВМІТИ добре рахувати.

Виростаймо ж - і у путь.

Хай знання із нами йдуть.

Ну а потім, в результаті,

Все, як слід, підсумувати.

Й розділити на усіх,

І багатство, й щедрий сміх.

***

^ Ода цифрам

Яскравим сонцем, щедро вмиті

Знаменні цифри історичні.

Вони, немов розквітлі віти,

Ласкаво дивляться в обличчя.

Хто каже — цифри безсловесні? 

Вони ідуть назустріч веснам.

В далекій тундрі і аулі

Ми їхню мову всюди чуєм. 

Звучать вони, як пісня слави, 

Як велич нашої держави. 

В них мрія серця ожива, 

У них дерзань палкі слова. 

То тріпочуть, як листочки, 

То шикуються в рядочки. 

Вони в перебігу гудків, 

В роботі річок і полів.

Дарма, що цифри без прикрас, 

Вони — змагання наше й сила 

У необхідний, скрутний час, 

До щастя зоряного крила.

Ода математиці

                                                             

Ти визнана давно главою всіх наук –

Потрібна нам ти скрізь, завжди і всюди.

Без математики ми нині, як без рук.

З тобою з казки дійсність творять люди.

Освоївши тебе – рвемося у політ.

Створили вже розумні ми машини,

Штурмуємо космічний світ

І різних фактів визнаєм причини.

З тобою ми невпинно ростемо,

З тобою – підкоряємо природу.

Твої досягнення ми віддамо

На благо рідного народу.

Сьогодні ви прийшли в цей зал

Подумати, помріять, відпочити.

Побачити гру і бал

І розумом своїм все охопити.

Згадаєм нині формулу Герона,

Яку ти вже не раз писав,

Згадаєм також і Ньютона,

Біном якого пізнавав.

Хай в пам’яті воскресне Архімед,

Що за творіння славлений велике,

Відомий всім згадається Вієт,

Що формулу рівнянь зумів відкрити.

Відомий обдарований Декарт –

Творець координатної системи.

І Лобачевский всіх учених брат,

Та скульптор геометрії – Копернік.

І нині славний Чебишов-титан,

Софія Ковалевська – наша прима.

Могутній їм даровано талант,

Їх розум – непохитна брила.

Думок великих та ідей творці,

Що рід людський виношував століття,

Крізь бурі перейшовши дні важкі

Переживуть тепер тисячоліття.

Запам’ятай, що Гаусс всім сказав:

“Є математика царицею наук”.

І недаремно він заповідав

Творити в вогнищі робіт і мук.

Безмежна роль її у відкритті законів,

У створенні машин – повітряних, земних.

І було б важко нині без Ньютонів,

Що дала нам історія до наших днів.

Нехай не станеш Піфагором ти,

Яким у мріях вирости бажаєш.

Та будеш ти людиною завжди

І Україну вславиш добрими ділами.